Діагностика колітів

Діагноз ставиться на підставі ретельного опитування та огляду хворого Підтвердженням діагнозу гострого коліту є бактеріологічне (посів на живильні середовища) калу хворого.

Для підтвердження діагнозу хронічного коліту крім дослідження калу застосовуються методи інструментального обстеження - рентгенологічні та ендоскопічні дослідження. За допомогою рентгенологічних методів визначають знаходження і протяжність поразки, характер змін (ерозії, виразки та ін), їх виразність, ознаки супутньої дискінезії (порушення рухової активності товстої кишки).

Велику роль у діагностиці хронічного коліту грають ендоскопічні методи дослідження (колоноскопія, ректороманоскопія - трубки з оптичним пристроєм вводяться в кишечник для дослідження стану його стінки). За результатами цих досліджень можна судити про загострення процесу.

Лікування коліту

Лікування гострого коліту полягає в призначенні дієти, що щадить (перемелена їжа з виняток жирних, смажених і гострих страв) з поступовим її розширенням.


Для боротьби із зневодненням призначається рясне пиття (сольові розчини), для кращого засвоєння їжі - ферментні препарати (наприклад, мезим), обволікаючі, що захищають слизову оболонку і адсорбуючі препарати (алмагель). При інфекційній природі захворювання призначають антибіотики (тільки після лабораторного дослідження).

Хронічний коліт складніше піддається лікуванню. При загостренні захворювання лікування проводиться так само, як і при гострих колітах. У комплексі лікування важливе місце займають загальнозміцнюючі, заспокійливі засоби (пустирник, валеріана), психотерапія, фізіотерапевтичні процедури (електрофорез з новокаїном, грязелікування та ін), санаторно-курортне лікування.

Коліт, особливо хронічний потрібно лікувати, бо тривалий процес з наполегливими запорами є фактором ризику щодо раку товстої кишки.





UpDog logo  Proudly hosted with UpDog.