Діагностика хронічного панкреатиту

У крові, сечі і дуоденальному вмісті (вмісті 12-палої кишки, взятому при дуоденальному зондуванні) визначається кількість травних ферментів підшлункової залози - це дає можливість визначити ступінь порушення її функції. Лабораторне дослідження калу виявляє велику кількість неперетравленої їжі.

Проводиться також ультразвукове та рентгенологічне дослідження підшлункової залози. Велике значення в діагностиці хронічного панкреатиту має ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) - рентгенологічне дослідження з введенням контрастної речовини безпосередньо в жовчні протоки через спеціальний апарат (ендоскоп) - це дозволяє виявити зміну протоків підшлункової залози і жовчовивідних шляхів.

Лікування

При лікуванні хронічного панкреатиту велике значення має дотримання хворим дієти, яка включає частий, до 6 разів на день, прийом невеликих обсягів їжі і тривалий ретельне її пережовування.


У їжі має бути велика кількість білків, обмеження жирів, вуглеводів, солі та гострих приправ.

Недостатність функції підшлункової залози усувається прийомом ферментів підшлункової залози (панкреатин, мезим, фестал).

При загостренні захворювання на область підшлункової залози прикладають холод (пригнічується секреція травних ферментів), призначаються лікарські препарати, що сприяють розслабленню мускулатури проток підшлункової залози (спазмолітики) і своєчасному відтоку травного соку, знеболюючі препарати. Для профілактики приєднання інфекції при загостренні іноді призначаються антибіотики.

Поза загострення рекомендується санаторно-курортне лікування (наприклад, Єсентуки, Желєзноводськ) з прийомом мінеральної води всередину і водолікуванням у вигляді вуглекислих, сірководневих, радонових, або сульфідних ванн.

Хронічний панкреатит вимагає тривалого (іноді все життя) лікування та дотримання дієти.





UpDog logo  Proudly hosted with UpDog.