Лікування хронічної ниркової недостатності. При ХНН лікування хворих комплексне. Воно включає в себе консервативну терапію (дієта, дезінтоксикаційна терапія), а також діаліз і трансплантацію нирки.
Заощаджуючий режим з обмеженням фізичного навантаження сприятливо впливає на результати лікування. З дієтичних заходів при помірній гіперазотемії рекомендується:
1) малобелковая їжа (від 60 до 20 г на добу);
2) забезпечення енергетичної потреби прийомом їжі, багатої жирами (вершкове масло до 100 г на добу, свиняче сало) і вуглеводами (картопля);
3) прийом вітамінів і мікроелементів;
4) контроль за адекватним надходженням натрію: значне обмеження при гіпернатріємії і нормальне споживання для забезпечення найкращих умов фільтрації при відсутності гіпертонії;
5) споживання достатньої кількості рідини (1500-2000 мл) при контролі за добовим діурезом.
При збереженої водовидільну функції нирок доцільно рясне введення рідини, а для алкалізації плазми і відшкодування втрат натрію слід вводити 5%-ний розчин натрію гідрокарбонату (до 500 мл), 5-20%-ний розчин глюкози (300-500 мл), при наполегливій блювоті - 3 %-ний розчин натрію хлориду (до 200-300 мл). При набряках, обумовлених зниженням онкотичного тиску плазми, застосовують 20%-ний розчин глюкози з інсуліном (на кожні 4 г сухої глюкози 1 ОД інсуліну). При гіпокальціємії застосовують кальцію глюконат (10%-ний розчин до 50 мл на добу внутрішньом'язово).
З метою зниження катаболічних процесів призначають анаболічні гормони з розрахунку 100 мг на добу: 5%-ний розчин тестостерону пропіонату, метандростенолон по 0,005 г 3 рази на день, метиландростендіол в таблетках по 0,025 г 4 рази на день. Лікування проводять протягом 20 днів, потім після 10-денної перерви - повторний 20-денний курс.
Для поліпшення ниркової мікроциркуляції слід тривало застосовувати трентал, троксавазін, компламин, курантил.

Для стимуляції діурезу призначають 10-20%-ний розчин глюкози з інсуліном і манітом по 500 мл внутрішньовенно крапельно. Можливо також застосування діуретиків з групи фуросеміду.
При активації нефротоксического синдрому необхідно тривале застосування кортикостероїдів.
При високій гіперазотемії корисно промивання шлунка і кишечника 2%-ним розчином натрію гідрокарбонату, яке сприяє видаленню азотистих шлаків.


Цю процедуру проводять натщесерце, перед їжею 1 раз в день. Методи консервативної терапії ХНН з успіхом застосовуються у хворих з помірними проявами уремічний інтоксикації при чітко збереженій водовидільну функції нирок і гіперазотемії, що не перевищує 22 моль/л сечовини.
У пізніх стадіях ХНН консервативна терапія, як правило, малоефективна , у зв'язку з чим виникає необхідність у застосуванні очищення крові методами діалізу.
В даний час для лікування хворих з термінальною стадією ХНН все частіше використовують постійний перитонеальний діаліз. Механізм його дії заснований на тому, що очеревина грає роль діалізної мембрани. Ефективність перитонеального діалізу не нижче гемодіалізу, а за деякими показниками навіть вище.
Для лікування хворих з хронічною нирковою недостатністю в даний час з великим успіхом застосовується гемодіаліз за допомогою апарата "штучна нирка", який періодично підключають до хворого.
Сеанс гемодіалізу зазвичай триває 5-6 год, його повторюють 2-3 рази на тиждень. Показання до більш частого проведення діалізу виникають при швидкому посиленні уремічний інтоксикації.
Ускладнення гемодіалізу пов'язані з нирковою недостатністю та з багаторазовим застосуванням діалізу. До них відноситься прогресуюча анемія. В результаті високого тиску можуть виникнути порушення мозкового кровообігу, серцево-судинна недостатність. Особливо небезпечні випітної і сухий перикардит. Часто бувають інфекційні ускладнення. Прогресуюча нейропатія характерна для ХНН і може прогресувати в ході численного гемодіалізу.
Оперативне лікування полягає у проведенні трансплантації нирки. Показанням до пересадки нирки, так само як і для гемодіалізу, є термінальна стадія ХНН, що розвинулася на грунті хронічного пієлонефриту, хронічного гломерулонефриту, коралових каменів нирок, полікістозу нирок, гідронефрозу, вторинних аномалій розвитку і деяких системних захворювань. Протипоказанням слід вважати вкрай важкий стан хворого, виразкову хворобу, психічні захворювання, ендокринні розлади.





UpDog logo  Proudly hosted with UpDog.